Закон з 30 липня 2002 року, номер 189‎
Зміни в нормативах по питанням імміграції і притулку.‎
‎(Упорядковаванний додаток номер 173 з офіційної газети ‎‎(Gazzetta Ufficiale) – загальний номер серії 199 з 26-8-2002 ‎року

‎ ‎
‎ РЕЗЮМЕ‎

‎ Стаття 1. Співробітництво з іноземними ‎державами.‎

‎ Ініціативи гуманітарного розвитку - зменшення податку з ‎виділених коштів на суму, яка не перевищує 4 млн.лір для ‎гуманітарних, релігійних або світських ініціатив проведених ‎асоціаціями, фондами, комітетами, або приватними організаціями ‎згідно декрету Президенської Ради Міністрів, які відносяться до ‎організації по співробітництву та економічному розвитку (ОСSE).‎
‎ Двосторонні програми співпраці та вивченню втручань з ‎негуманітарною метою. ‎
‎ У розробці і перегляді програм по співробітництву та допомоги з ‎негуманітарним втручанням, спрямованих на країни, які не входять ‎до Європейського Союзу уряд враховує співробітництво зацікавлених ‎країн для запобігання нелегальної імміграції та кримінальних ‎організацій, які сприяють нелегальній імміграції, торгівлі людьми, ‎проституції, торгівлі наркотиками і зброєю, не лише на юридичному ‎та уголовному рівні, але й в порушенні міжнародної нормативної ‎бази.‎
‎ Перевірка програм - проводиться перевірка програм по ‎співробітництву і допомоги згідно пункту 2 у випадках в яких уряд ‎зацікавлених країн не вжив необхідних мір безпеки для запобігання ‎повторного вїзду на тереторію Італії висланих громадян.‎

Стаття 2. Комітет по питанням координації та ‎контролю.‎

Комітет по питанням координації та контролю, заснований на основі ‎єдиного імміграційного закону.‎

Стаття 3. Міграційна політика.‎
‎ Програмний документ з імміграційної політики – поширює ‎Президент Ради Міністрів кожних три роки, при необхідності ‎частіше.‎
‎ Міграційний потік - Щорічно 30 листопада виходить декрет, ‎який регулює кількість іноземців, які можуть в’їхати на територію ‎держави для сезонної, автономної, підлеглої праці, для воз'єднання ‎сімей та у випадках тимчасового захисту згідно статті 20. При ‎необхідних змінах декрет може вийти на протязі року. Візи для в’їзду ‎і дозвіл на перебування по мотивам підлеглої , автономної , сезонної ‎праці визначається квотами. У випадку відсутності публікування ‎декрету в річній програмі Президент Ради Міністрів може видати ‎власний декрет в визначенних розмірах попереднім роком.‎

Стаття 4. В’їзд на територію італійської держави

В’їзд в Італію-дозвіл на в’їзд залишає італійське представництво в ‎країні з якої походить чи постійно проживає іноземець. Одночасно з ‎видачою дозволу на в’їзд дипломатичне представництво чи італійське ‎консульство видає письмове повідомлення на рідній мові іноземця, ‎або в противному випадку на англійській, француській, іспанській чи ‎арабській мові де зазначено обов’язки і права іноземця відносно до ‎в’їзду і проживання в Італії. Тим хто не відповідає всім реквезитам, ‎які передбачені в нормативних вимогаг, які вступили в дію, при ‎виданні дозволу на в’їзд дипломатичне представництво чи ‎консульство повідомляє відмову іноземцю на мові яку він розуміє, ‎абож на англійській, француській чи іспанській мовах. За мотивами ‎безпеки суспільного порядку відмова не повинна бути мотивована, за ‎винятком запиту на дозвіл з метою праці, сімейного об’єднання, ‎дозволу на перебування для лікування, або для навчання. При будь ‎якій підробці документів несеться кримінальна відповідальність і ‎відмова на дозвіл для в’їзду. Іноземцю який має дозвіл на ‎проживання при повторному в’їзді до країни достатньо повідомити ‎прикордонні органи.‎

Стаття 5. Дозвіл на проживання‎

Хто може проживати- на тереторії Італії можуть проживати іноземці ‎які мають дозвіл, або карту на проживання дійсна за нормативами ‎зазначеними в Єдиному документі (testo unico) на визначенний ‎період, або іквівалентний документ залишенний представництвом ‎Європейського союзу, який відповідає передбаченим нормам в ‎двухсторонніх договорах між країнами. Під час звернення за ‎дозволом на проживання, або поновленням іноземець буде ‎проконтрольованним по відбиткам пальців.‎

Термін дозволу на проживання- термін будь якого дозволу на ‎проживання крім дозволу на проживання пов’язана з трудовою ‎діяльностю, відповідає терміну дій візи.‎
‎1.‎ Не більше трьох місяців з метою туризму, по запрошенню, чи ‎перебування для ведення ділових справ;‎
‎2.‎ Не більше року для дозвілу на перебування з метою навчаня, на ‎термін який відповідає тривалості курсу. У випадку якщо курс ‎навчання багаторічний необхідно щорічне поновлення ‎навчальної візи. ‎
‎3.‎ Не більше двух років на об’єднання сім’ї.‎

Дозвіл на проживання по роботі матиме тривалість яка ‎відповідає тривалості трудової угоди (контракту) і ‎відповідатиме
а) до 9 місяців на сезонну роботу ( в наявності одного чи ‎декількох контрактів)‎
б) до 1 року на підлеглу трудову діяльність
с) у випадку якщо контракт на трудову діяльність зробленний на ‎невизначенний період, у цьому випадку тривалість візи може ‎бути до 2 років.‎
‎ ‎
Як проводиться поновлення дозволу на проживання- Запит на ‎поновлення дозволу на проживання повинен бути представленний ‎начальнику управління поліції по місцю проживання.‎
‎ неменше ніж 90 днів у випадку дозволу на підлеглу трудову ‎діяльність з контрактом не на визначенний період,‎
‎ за 60 днів у випадку трудової діяльності на визначений період, ‎
за 30 днів в інших випадках
для перевірки необхідних реквезитів визначеними нормативою. Після ‎перевірки поновлюється дозвіл на поживання і видається на срок ‎який не перевищує визначенний період.‎

Злочин в підробці дозволу на проживання- будь-яка людина, яка ‎фальсифікує дозвіл на в’їзд, підроблює контракт, дозвіл або карту на ‎проживання чи будь-який інший документ несе кримінальну ‎відповідальність від 3 до 10 років. Покарання може зрости якщо ‎злочин був вдіяним державним підлеглим.‎

Стаття 6. Контракт на дозвіл на підлеглу працю

Дозвіл на проживання на підлеглу працю видається іноземцю у ‎випадку заключення контракту між роботодавцем і громадянином ‎будь якої держави, яка не входить до складу країн Європейського ‎економічного простору, або ж аполідам (людина яка не має ‎громадянства) у слідуючих випадках:‎
‎-‎ Роботодавець гарантує робітнику житло, яке відповідає ‎параметрам відносно норми.‎
‎-‎ Роботодавець повиннен забов’язатись заплатити всі витрати ‎пов’язанні з поверненням робітника додому
‎ ‎
‎ Цей контракт повиннен бути підписанним в імміграційному відділі ‎‎(Sportello Unico) за місцем проживання чи легального ‎працевлаштування роботодавця.‎

Стаття 7. Зміни дозволу на проживання пов’язані з ‎навчанням

Дозвіл на проживання з метою навчання може бути зміненний до ‎закінчення його терміну на дозвіл на проживання по роботі при ‎наявності всіх необхідних реквезитів передбачених в статті 26.‎

Стаття 8. Санції про які мають бути повідомленні ‎особи, які надають житло іноземцю.‎

Будь-хто надає житло, чи притулок іноземцю чи аполіду, на тереторії ‎італійської держави зобов’язаний проінформувати в письмовій формі ‎протягом 48 годин поліцію на даній території.‎
‎ Будь-хто не дотримується цих правил буде змушенний за ‎порушення адміністративних санкцій заплатити штраф у сумі від 160 ‎до 1100 Євро.‎

‎ Стаття 9.Карта для проживання

Іноземець який легально проживає 6 років на італійській території і ‎має дозвіл на проживання, яке може постійно поновлювати крім ‎цього має достатній прибуток для утримання себе і своєї сім’ї може ‎потребувати в управлінні поліції на видачу карти на проживання для ‎себе, своєї дружини( чоловіка) і для неповнолітніх дітей на ‎необмежанний період.‎

Стаття 10. Прикордонний контроль

Міністерство Внутрішніх Справ та національний Комітет безпеки та ‎порядку встановлює необхідні заходи земного та морського ‎державного контролю. Крім цього Міністерство Внутрішніх Справ в ‎співпраці з компетентними італійськими та Європейськими органами ‎проводить іміграційний контроль згідно Шенгенського договору.‎
‎ ‎

Стаття 11.‎

• Будь- хто порушує правила в‘їзду в сприянні нелегального ‎проникнення іноземця на територію Італійської держави ‎покараний тюремним ув’язненням до трьох років та штрафу на ‎суму 15.000 євро за кожну людину.‎
• Будь-хто з корисливою метою порушує правила в’їзду на ‎територію італійської держави, порушуючи норми передбачені в ‎Єдиному документі чи допомогає нелегальному в’їзду людини з ‎іншої країни , яка не є громадянином Італії і немає прописки, ‎повинна бути покарана тюремним увязненням від чотирьох до ‎дванадцяти років з штрафом на суму 15.000 євро за кожну ‎людину.‎
‎ ‎
‎ Покарання збільшується у випадках:‎

а) в’їзду і нелегального проживання в італійській державі 5 чи ‎більше чоловік;‎
‎ б) сприяння в’їзду та нелегальному проживанню при цьому, ‎піддаючи ризику життя, або ушкодження людини; ‎
‎в) сприяння в’їзду та нелегальному проживанню з принизливим, ‎нелюдським поводженням.‎

• Особи, які вербують для проституції, або сприяють в’їзду ‎неповнолітних для експлуатації, покарані тюремним увязнанням ‎від п’яти до п’ятнадцяти років з штрафом на суму 25.000 євро за ‎кожну людину.
• ‎9-II. На морській італійській території італійське поліційське ‎судно може зупинити для контролю будь-яке іноземне судно ‎при підозрі нелегального перевезення мігрантів. У випадку ‎підтвердження цих фактів італійське поліцейське судно може ‎конфіскувати іноземне судно і передати в державний порт своєї ‎держави.‎
• ‎9-III. Морські військові судна під приводом і національної ‎оборони можуть співпрацювати у вищезгаданому випадку 9-II.
‎
• ‎9-IV. Згідно двухсторонніх та інтернаціональних угодах, морські ‎військові та поліцейські судна можуть виконувати вищезгадані ‎розпорядження (9-II) в морському просторі, який не належить ‎італійській державі.‎
• ‎9-V. Спосіб морського військового втручання та поліцейська ‎суднова діяльність визначена міжвідомчим декретом Міністрів ‎Внутрішніх Справ, оборони, економіки та фінансів, ‎інфраструктури і транспорту.

Стаття 12. Адміністративне вигнання

‎ Вигнання проводиться на підставі порушення громадського ‎порядку чи державної безпеки.‎
‎ Вигнання завжди виконується начальником управління поліції ‎з супроводженням порушника до кордону; можуть бути винятки, які ‎передбачені нормативою.‎
‎ Затримання іноземця на італійській тереторії з дозволом на ‎проживання без поновлення більш ніж 60 днів підлягає вимозі в ‎залишенні території Італії протягом 15 днів. Вигнання підлягає ‎виконанню і завжди виконується начальником управління поліції в ‎супроводженні порушника до кордону.‎
‎ У цих двох випадках управління поліції на протязі 48 годин ‎повідомляє про своє рішення в трибунал компетентний на даній ‎території про супроводження порушника до кордону. Цей захід ‎невідхильно підлягає виконанню. Трибунал в свою чергу перевіряє ‎наявність реквезитів і підтверджує вигнання на протязі наступних 48 ‎годин від отримання повідомлення.‎
‎ Для ухилення вигнання можна звернутись до місцевого суду ‎може протягом 60 днів після отримання повідомлення про вигнання. ‎Місцевий суд може схвалити чи відкинути звернення на протязі 20 ‎днів від утримання заяви. Звернення може бути написане особисто, ‎чи посадовими особами італійських або консульских представництв.‎
‎ Вигнанний іноземець не може повернутись на територію ‎Італії без спеціального дозволу Міністерства Внутрішніх Справ. У ‎противному випадку іноземець буде покаренний ув’язненням від 6 ‎місяців до 1го року і повторним вигнанням у негайному ‎супроводженні до кордону.‎
‎ У випадку вигнання з розпорядженням суд’ї при порушенні ‎заборони на вхід до італійської території іноземець підлягає ‎ув’язненню від 1 до 4х років. Такеж покарання матиме іноземець, ‎який звинуваченний в скоїнні злочину кома 13 за яким був вигнанний ‎і повернувся на італійську тереторію.‎
‎ Для тих хто був вигнанний з тереторії Італійської держави ‎зоборонено повернутися не раніше ніж через 10 років. У ‎розпорядженні про вигнання може бути передбаченний кородший ‎період, в будь-якому випадку не менше ніж 5 років, приймаючи до ‎уваги сумарну поведінку під час проживання в Італії.‎

Стаття 13. Виконання вигнання. Центр тимчасового ‎перебування ( СТР) ‎
‎ Якщо немає можливості негайного виконання вигнання ‎іноземного порушника шляхом супроводження до кордону, то ‎начальник управління поліції направляє його в найближчий Центр ‎тимчасового перебування за встановленним декретом Внутрішних ‎Справ.‎
‎ Начальник управління місцевої поліції де знаходится Центр ‎тимчасового перебування, повинен подати в суд копію ‎розпорядження про вигнання протягом 48 годин з моменту прийняття ‎рішення.‎
‎ Якщо суд стримує чи відхиляє рішення на вигнання повинен ‎повідомити про це начальника управління поліції в Центр ‎тимчасового перебування. Це підтвердження обумовлює перебування ‎в Центрі в загальному протягом 30 днів.У випадку складності для ‎виявлення особи, національності, або ж при перешкоді для ‎отримання документів для поїздки за запитом начальника управління ‎поліції термін може бути продовженним ще на 30 днів.‎
‎ Якщо вже більш немає можливості утримування іноземця в Центрі ‎тимчасового перебування, або пройшов термін перебування без ‎виконання вигнання, то начальник управління поліції дає ‎роспорядження іноземцю залишити територію Держави протягом 5 ‎днів. Якщо ж іноземець без явної причини продовжує знаходитись в ‎країні порушуючи громадське право за наказом начальника ‎управління поліції за статею державного кодексу підлягає арешту від ‎‎6ти місяців до 1го року. Окрім того, у будь-якому випадку входить в ‎дію розпорядження виконання вигнання в супроводженні до кордону ‎в поліцейському транспорті. ‎

Стаття 14. Подальші роспорядження в виконанні ‎вигнання

‎ Після роспорядження умовного чи тюремного покарання ‎‎(іноземцю який походить з країни, яка не входить в Економічний ‎Європейський союз) начальником поліції та консульським ‎представнацтвом буде своєчасно передана процедура по виясненню ‎особи. Відповідно закону розпорядження про вигнання входить в дію ‎відразу після засудження чи тюремного ув’язнення.‎

Стаття 15.Вигнання в якості санкції, що заміняє ‎арешт

‎ Вигнання, що заміняє арешт за незумисний злочин чи ‎покарання згідно статт’ї 444 кримінального процесуального кодексу ‎щодо іноземця який знаходиться в даній ситуації указанній в статт’ї ‎‎13, кома 2 суддя може замінити вирок, який передбачає ув’язнення до ‎‎2х років без можливості відбування умовного покарання згідно зі ‎статею 163 кримінального кодексу і умови, що перешкоджують ‎згідно статт’ї 14, кома 1 “ Єдиного документу” (testo unico) може ‎замінити теж саме покарання на вигнання з країни на період не ‎менше ніж 5 років.‎
‎ Вигнання неможе бути запровадженно у випадках скоїнню ‎злочину згідно статт’ї 407, кома 2 буква а) кримінального ‎процесуального кодексу, або ж в скоїнні злочинів передбаченні в ‎‎“Єдиному документі” (testo unico) з покаранням тюремного ‎ув’язнення не більш 2-ох років ‎
‎ Вигнання як альтернатива арешту ув’язненний, який ‎знаходиться в ситуації згідно статт’ї 13, кома 2 повиннен відбути ‎тюремне ув’язнення, також короткий срок не більше від 2х років з ‎роспорядженням про вигнання з країни. Вигнання не підлягають ті ‎хто скоїв один чи більше злочинів за статтею 407, кома2, буква а) ‎кримінального процесуального кодексу, абож злочини передбаченні ‎в теперішньому декреті
‎. Компетентний орган в принятті рішення про вигнання- ‎магістрат нагляду (magistrato di sorveglianza) розглядає питання про ‎вигнання без формальності з допомогою надісланої інформації з ‎поліції.Декрет про вислання повідомляє, що іноземець протягом 10 ‎днів може подати на апеляцію в суд нагляду, який в свою чергу ‎повинен прийняти рішення на протязі 20 днів.‎
‎ Вигнання в якості санкції як альтернатива не впроваджується для ‎ув’язненних згідно статт’ї 19.‎
‎ ‎

Стаття 16. Право на захист

Засудженний іноземець має право в’їхати на територію Італії на ‎необхідно обмежанний період на право захисту.‎

‎ Стаття 17. Обмежання в’їзду на тереторію держави.‎

‎ Кількість іноземців для в’їзду на тереторію італіської держави по ‎мотивам підлеглої, сезонної чи автономної праці, передбачено в ‎щорічних квотах згідно декрету стаття 3, кома 4. В вищевказаних ‎квотах за декретом, передбачується зменшена кількість робітників з ‎країн, які не співпрацьовують в боротьбі з нелегальною міграцією, ‎або впровадження в дію розпоряджень про вислання на Батьківщину ‎своїх громадян.‎
‎ ‎
‎ За даним декретом, пердбачено в’їзд по мотивам праці, ‎обмежаної кількості робітників італіського походження по ‎батьківській чи материнській лінії до третього ступеня ‎спорідненності, проживаючих в країнах які не входять до ‎Європейського Економічного Союзу, але з якими мають міжнародні ‎економічні зв’язки і угоди по обміну кваліфікованих робітників.‎

‎ Згідно цих угод, кількість іноземних робітників, перебування та ‎регулювання імміграційного потоку здійснюється Міністерством ‎Закордонних Справ, Міністерством Внутрішніх Справ та ‎Міністерством по працевлаштуванню і соціальному забеспеченню.‎

‎ Щорічно регіони можуть подавати звіт до 30 листопада в ‎Президентську Раду Міністрів про перебування та умови іммігрантів, ‎які походять з країн, які не входять до Європейського Економічного ‎Союзу. В даних звітах вказуються передбачення відносно ‎імміграційного потоку на подальні 3 роки щодо соціального життя і ‎працеефективності.‎

Стаття 18. Підлегла трудова діяльність на ‎визначенний і не визначенний період та автономна ‎праця
‎ ‎
В кожній провінції при місцевій Префектурі знаходиться ‎імміграційний відділ ( Sportello unico per immigrati ) – відповідальні за ‎розвиток відносно прийому на роботу на визначенний та ‎невизначенний період.‎
‎ Національний чи іноземний роботодавець з дозволом на постійне ‎проживання в Італії, який хоче прийняти до праці ( до підлеглої ‎трудової діяльності ) на визначенний або невизначенний період ‎іноземця, який знаходиться за кордоном повинен звернутись в ‎імміграційний відділ при Префектурі тієї провінції, де проживає, або, ‎де знаходиться центральний офіс підприємства, або де працює.‎
‎ Роботодавець повинен пред’явити дані документи:‎
‎ а) іммений запит, з вказанням ім’я і призвища працівника на ‎допуск на роботу ( nulla osta );‎
‎ б) документи, що вказують місце проживання робітника на ‎період роботи;‎
‎ в) варіант контракту, в якому повинні бути оговоренні всі ‎умови праці; окрім того забов’язання з сторони работодавця ‎заплатити всі витрати пов’язани з поверненням робітника до ‎дому;‎
‎ г) заява в якій роботодавець зобов’язується повідомити про ‎будь-які зміни у роботі.‎
‎ Якщо національний чи іноземний роботодавець з дозволом на ‎постійне проживання в Італії не знає, з яким робітником може ‎укласти трудову угоду, у цьому випадку роботодавець робить запит ‎на робітника по персональним даним, які знаходяться в списках в ‎Центрі зайнятості.‎
‎ Імміграційний відділ повідомляє про запит у центр зайнятості ‎згідно статтї 4 законодавчого декрету 23 грудня 1997 номер 469, ‎компетентний на даній території ( на території приписки, чи ‎проживання).‎
‎ Центр зайнятості у свою чергу поторбується про те, щоб ‎разповсюжити пропозицію вакантної роботи майбутьного ‎роботодавця, як через засоби масової інформації населення, з яких ‎можно довідатись з Інтернету так і через повідомлення інших центрів ‎зайнятості передбачених статтею 2 законодавчего декрету 21 квітня ‎‎2000 номер 181. Якщо на протязі 20 днів ніякий національний чи ‎загальноєвропейський працівник не зацікавиться запропонованою ‎роботою і не звернеться у присутності, чи через засоби масової ‎інформації, запит автоматично повертається в імміграційний відділ.‎
‎ Імміграційний відділ не пізніше 40 днів після запиту відповідно ‎наказу 2 і наказу щодо колективного контракту застосованний в ‎даному випадку згідно погодженням начальника управління поліції, ‎залишає допуск на роботу ( nulla osta), в обмеженнях згідно закону ‎стаття 3, кома 4 і стаття 21, після чого документи передаються в ‎консульство , яке видасть працівнику присвоєнний податковий шифр ‎‎(codice fiscale). Допуск на роботу дійсний на протязі 6 місяців з дня ‎його видачи.‎
‎ Консульства в країни, з якої походить чи приписанний іноземець ‎після перевірки видає робочу візу та вкаже присвоєнний податковий ‎шифр (codice fiscale) повідомлюючи про це імміграційний відділ. ‎Протягом восьми днів після приїзду до Італії, іноземцю необхідно ‎звернуться в імміграційний відділ, який залишив дозвіл на роботу ‎nulla osta для підписання контракту, представленний роботодавцем, ‎який там залишеться і в подальному імміграційний відділ передасть ‎копію контракту в консульство і центр зайнятості, компетентний на ‎даній території.‎
‎ Роботодавець, який не попереджає імміграційний відділ про будь-‎які зміни роботи з іноземцем покараний в аміністративних санкціях ‎від 500 – 2500 Євро. Префеттура є компетентним органом для ‎встановлення і видачі аміністративних санкцій.‎
‎ Втрача робочого місця не провадить за собою припинення дозволу ‎на проживання робітника і членів його сім’ї, які знаходяться ‎легально на італійській території. Робітник, який втрачає робоче ‎місце в наявності дійсного дозволу на проживання може стати на ‎облік в Центр зайнятості на той період дії дозволу на проживання, ‎який ще залишився, і в усякому випадку на період не менше, як 6 ‎місяців, виключаючи випадки сезонних робіт.‎
‎ Виняток, який передбаченний робітнику сезонної праці за статтею ‎‎25, кома 5 у випадку з поверненням на батьківщину, робітник, який ‎не походить з країн Європейского Економічного Союзу залишає за ‎собою набуте право соціального захисту, які надаватимуть перевагу в ‎взаємних міжнародних угодах для повернення в наявності набутих. ‎
реквезитів, передбаченних за нормою, яка є в дії в данний період , ‎також у виповненні 65 років щодо мінімальних податкових ‎реквезитів, передбаченних статтею 1, кома 20 згідно закону 8 серпня ‎‎1995 р. номер 335.‎
‎ Визнання титулів – італійці та робітники, які походять з держав, ‎які не входять до Європейського Економічного Союзу можуть ‎звертатися з проханням про визнання кваліфікації, яку вони здобули ‎за кордоном. ‎
‎ Крім цього іноземці, які не входять до Європейського ‎Економічного Союзу за нормативами Testo Unico можуть проходити ‎курси підвищення кваліфікації і перекваліфікації на тереторії ‎італійської Республіки.‎

Стаття 19. Особливі випадки, які надають перевагу ‎в’їзду до Італії.‎

‎ Для передбаченної діяльності як навчання чи професійної ‎підготовки запровадженні програми регіонами, автономними ‎провінціями, Міністерством праці і соціального обслуговування ‎разом з територіальними організаціями фінансованими ‎інтернаціональним бюджетом для працевлаштування іноземців в ‎робочій сфері на трьох річний період.‎

‎ Стаття 20. Сезонна праця. ‎

‎ Работодавець італійського чи іноземного походження, який ‎легально проживає на італійській тереторії може викликати іноземців ‎на сезонну роботу. ‎
‎ Для цього повинен подати запит з даними іноземця в провінційний ‎імміграційний відділ за пропискою.‎
‎ Імміграційний відділ в свою чергу має залишити допуск на роботу ‎протягом від 10-20 днів після запиту. Максимальній період допуску ‎на роботу від 20 днів до 9 місяців в залежності від тривалості ‎трудового договору.‎
‎ Згідно регіональних комісій за статтею 4, кома 1 конс. Декрету 23, ‎принятого в 1997р. номер 469. Синдакатні організації, які діють на ‎обласному рівні і роботодавці, можуть мати переваги для виклику ‎іноземців на сезонні роботи.‎

‎ Стаття 21. В’їзд та проживання іноземців для ‎здійснення автономної діяльності.‎

‎ Робітник, який не походить з країн Європейского Економічного ‎Союзу для здійснення автономної діяльності на території Італії має ‎продемонструвати наявність належних реквезитів а саме:‎
наявність місця проживання, декларацію про річний прибуток, який ‎має бути вищим мінімального згідно італійського закону для ‎звільнення від оплати санітарного податку.‎
‎ Італійське представництво, або консульство подасть дозвіл, ‎який підтверджує, що іноземець має всі необхідні реквезити для ‎отримання дозволу на проживання для автономної праці.‎

‎ ‎
Стаття 22. Спортивна діяльність.‎

‎ Згідно італійського Міністерства культури і спорту щорічно ‎визначається максимальна кількість іноземних спортсменів, які ‎можуть займатись професійною оплачуваною спортивною ‎діяльностю. Також професійни медсестри ( медбрати) можуть бути ‎прийняти на роботу в італійських державних та приватних санітарних ‎структурах.‎

‎ Стаття 23. Об’єднання сім’ї.‎

‎ Іноземець може звернутись за запитом для об’єднання сім’ї в ‎слідуючих випадках:‎
‎1‎ Об’єднання з дружиною чи чоловіком з яким перебуває в ‎законному шлюбі.‎
‎2‎ З неповнолітними дітьми, які знаходяться на забеспеченні ‎даного іноземця, або з незаконними дітьми у випадку ‎неодруження, або розведення якщо свій чоловік ( дружина) дає ‎на це свій дозвіл.‎
‎3‎ З неповнолітьними дітьми, які знаходяться на забеспеченні ‎батьків у зв’язку з інвалідніст’ю.‎
‎4‎ З батьками, які знаходяться на забеспеченні сина чи дочки, у ‎випадку якщо вони не мають інших дітей в своїй країні, або з ‎батьками, які мають не більше 65 років і не мають інших дітей, ‎які могли б про них пілкуватися. Все це має бути документально ‎підтвердженно.‎

‎4‎ З родичами до третьої ступені споріднення, які знаходяться на ‎забеспеченні і не можуть працювати згідно італійського закону.‎

‎ Стаття 24. Дозвіл на проживання за сімейними ‎обставинами.‎

‎ Дозвіл може бути відразу анульований, якщо підтвердиться що ‎шлюб є фіктивним і не відповідає реальному співпроживанню. ‎Виняток складають випадки, якщо є діти від даного шлюбу.‎
‎ У випадку смерті рідного ( у цьому разі італійського громадянина) ‎дозвіл на проживання може бути трансформовано на дозвіл підлеглої ‎праці, на дозвіл індивідуальної діяльності, або навчання відповідно ‎віковим реквизитам по працювлаштуванню.‎

Стаття 25. Діті які знаходяться під опікою до ‎сповнення повноліття.‎

‎ Дозвіл на проживання можуть бути даним підлітку іноземцю для ‎навчання, працевлаштування на підлеглу чи автономну роботу під ‎час сповнення вісімнадцяти років, якщо Комітет по питанням ‎неповнолітних іноземців за статею 33 не суперечить і якщо підліток-‎іноземець без опіки дорослих був зарахований в проект громацької ‎соціальної інтеграції не більш двух років під керівництвом державної ‎чи приватної структури, яке має національне представництво, або ‎зареєстроване в інституті при Президенті Ради Міністрів. Структури, ‎які керують проектом повинні гарантувати з документальним ‎підтвердженням працевлаштування не меньш трьох років ‎проживання, проходження курсів та оплачувану роботу діяльність, ‎згідно італійських законів, абож робочий контракт іноземцям, яким ‎виповнилось вісімнадцять років і які виконували вимоги даного ‎проекту не меньше двух років.‎
‎ Кількість дозволів на проживання за даною статтею відповідає ‎щорічним декретним квотам згідно статті 3, кома 4. ‎

‎ Стаття 26. Навчання в університеті

Іноземці які мають карту проживания, дозвіл на проживания для ‎підлеглої праці, або автономної діяльності, проживають в Італії під ‎статусом політичного біженьця, під гуманітарним притулком, по ‎релігійним чи сімейним причинам; іноземці, які легально ‎проживають на територии держави не меньше ніж одного року і ‎мають диплом закінчення середньої школи в Італіі, або ж з італійскою ‎пропискою та здобувшим дипломом в навчальних структурах ‎створених за міждонародною угодою за кордоном італійської ‎інтернаціональної школи можуть записатись для навчання до ‎університету в Італіі. ‎

‎ Стаття 27. Гуртожитки та отримання житла.‎

‎ Передбаченний доступ до соціальної інтеграції іноземцям, ‎походженцям з країн, які не входять до країн Європейського ‎Економічного Союзу, які можуть документально підтвердити ‎легальне проживання в Італії згідно норм Єдиного документу.‎
‎ Іноземці, які мають карту на проживання чи легально проживають, ‎мають дозвіл на проживання не менш ніж на два роки і ‎займаються підлеглою чи автономною працею мають рівні права з ‎італійськими громадянами на державне житло та соціальне ‎обслуговування дані в розпорядження кожним регіоном чи місцевими ‎структурами для полегшення отримання житла та житлового кредиту, ‎викупу, купівлі і отримання першого житла. ‎

Стаття 28. Додаток...‎

Функції передбачені Єдиним документом переферічного відділу ‎Міністерства праці та соціального забеспечення стали присвоєнні ‎префектурі місцевого урядового відділу і назва мирового суд’ї стала ‎замінена виразом “трибунал під єдиним правлінням”. ‎

Стаття 29. Фіктивні шлюби , які порушують норми ‎в’їзду і проживання іноземця .‎

‎ На протязі року після заключення шлюбу на території італійської ‎держави з громадянином Італії, з громадянином будь-якої країни, ‎яка входить до Європейського Союзу, або з іноземним ‎громадянином, який легально перебуває на території Італії у випадку ‎підтведження фіктивного шлюбу вилучається дозвіл на проживання. ‎Виняток складають випадки, якщо є діти від даного шлюбу. ‎
‎ ‎

‎Стаття 30. Міри збільшення повноважень ‎дипломатичних і консульських представництв.‎

‎ Дипломатичні і консульські представництва першої категорії ‎можуть прийняти на роботу персонал згідно дозволу центральної ‎адміністрації за тимчасовим контрактом тривалістю шість місяців в ‎загальній кількості, яка не перевищує вісімдесят чоловік у випадках ‎недостачі робочого персоналу дотримуючись норм, передбачених в ‎нинішньому законодавстві. ‎

Стаття 31. Дозвіл на проживання для біженців.‎

‎ Іноземець, який прибув на територію держави з метою отримання ‎притулку як біженець, повинен негайно звернутись в поліцейський ‎відділ на кордоні з обгрунтованними підставами і документами. ‎
‎ Начальник поліції компетентний на даній території при ‎відсутності причин затримки біженця, після отримання заяви від ‎іноземця, видасть йому тимчасовий дозвіл на проживання який має ‎силу до вказаної процедури визнання.‎

‎ ‎
Стаття 32. Спрощена процедура.‎

‎ Політичниий біженець не може бути затриманий для остаточного ‎удостовірення причин за якими він чекає політичний притулок; але ‎може бути затриманий на необхідний час для визначення дозволу з ‎яким перебуває на території країни згідно норм законодавчого ‎декрету від 25 липня 1998 року, номер 286, у наступних випадках:‎

‎ a) для визначення національності, або встановлення особистості , ‎у випадку при наявності документів які засвідчують його особистість;‎

‎ b) для встановлення деталей, на яких базується запит політичного ‎притулку, у випадку коли вони не можуть бути встановлені негайно;‎
‎ ‎
‎ c) до з’ясування прав, які діють на території держави;‎
‎ ‎
‎ Процидура затримання проводиться в наступних випадках :‎

‎ а) при поданні запиту на політичний притулок, представленний ‎біженцем, який був затриманим на кордоні через намагання, або ‎порушення загальновжитих норм, або у випадку незаконного ‎проживання.‎
‎ ‎
‎ б) при поданні запиту на політичний притулок іноземцем проти ‎якого вже спрямовані міри на вислання на батьківщину .‎
‎ ‎
‎ Затримання проводиться у випадках передбачені абзацом №1, ‎пункти а), б) і с) і абзацом №2, пункт а) та здійснюється в центрах ‎ідентифікації згідно з особливими нормами закону. У центрах ‎ідентифікації при присутності представників АСNUR ( Аlto ‎Comissariato delle Nazioni Unite per i rifugiati) – Головного комісаріату ‎Об’єднанних Націй по питанням біженців. В'їзд буде також ‎погоджений з адвокатами та іншими юридичними структурами, ‎уповноважених Міністерством закордонних справ. Після закінчення ‎передбаченного періоду для спрощеня процедури згідно 1- ї статтї та ‎у випадках незакінчення процедури іноземець може отримати ‎тимчасовий дозвіл на перебування до закінчення цієї процедури.‎
‎ Спрощена процедура – проводиться у випадках при яких ‎іноземець подає запит на політичний притулок для виявлення статусу ‎біженця, або вислення на батьківщину у випадках порушення ‎загальнопринятих норм на кордоні і нелегальному проживанні.‎
‎ Територіальні комісії – створені при префектурах – ‎територіальні урядові відділи, згідно статті №1, кома 3, для визнання ‎статусу політичного біженця. До складу вищезгаданої комісії ‎призначеною декретом Міністерства закордонних справ входить ‎чиновник префектури, посадова особа державної поліції, представник ‎міського державного округу та представник Головного комісаріату ‎Об’єднанних Націй по питанням біженців.‎
‎ Національні комісії по питанням притулоку – передбачена ‎Центральна Комісія з питань визнання статусу біженця згідно статтї 2 ‎декрету Президента Республіки від 15травня 1990, номер 136, яка ‎перетворена в Національну Комісію по питанням притулку, так ‎звана,"Національна Комісія". Ця назва походить від Президентського ‎декрету Ради Міністрів і за пропозицією Міністерства Внутрішніх ‎Справ та Міністерства Закордонних Справ. Комісію очолює префект і ‎складається з керуючого службою при Президенті Ради Міністрів, ‎кадрового дипломата, чиновника з префектури при Департаменті ‎цивільної свободи і імміграції та керівника Департаменту державної ‎безпеки . В зборах приймає участь уповноваженний представник з ‎Італії Головного комісаріату Обєднанних націй по питанням ‎біженців.‎

Стаття 33. Легалізація робочого персоналу, який ‎працює при сім’ях. ‎

Буть-хто мав у своєму підпорядкуванні персонал з країн, які не ‎входять до Економічного Европейского Союзу в якості асистентів ‎родини як: кольф, няньочок, асистентів інвалідів, або як домашні ‎робітники, повинні заявити на протязі двох місяців з моменту ‎входження данного закону про наявність робочих відносин в ‎державну териториальну префектуру. Для цього необхідно подати ‎заяву про вказання робочих відносин згідно параметрів передбачених ‎законом.‎

Стаття 34.Норми входження в дію закону.‎

На протязі шести місяців після публікації в Офіційній газеті входить ‎в дію принятий закон. Перед входженням в дію якого функції ‎здійснюються провінційним відділом праці за статею 18, 23, 28.‎
‎ Після чотирьох місяців публікації нинішнього закону в Офіційній ‎газеті проходить перегляд і впровадження постанови по питанням ‎імміграції, умов іноземця та прав біженця.‎

Стаття 35. Установи центрального управління по ‎імміграції та прикордонної поліції.‎

‎ При Департименті державної безпеки Міністерства Внутрішніх ‎Справ заснована Центральна дирекція з питань імміграції і ‎прикордонної поліції з метою координування дій прикордонної ‎поліції, контролювання нелегальної імміграції, регулювання в’їзду та ‎проживання іноземців.‎

Стаття 36. Експерти державної поліції. ‎
‎ ‎
‎1. Для контролювання незаконної імміграції Міністерство ‎Внутрішніх Справ в угоді з Міністерством Закордонних Справ, ‎можуть направляти дипломатичних представників в консульські ‎відділи, службовців державної поліції в ролі експертів.‎
‎ 2. Для виконання цієї статті необхідно фінансування в розмірі ‎‎778.817 євро на 2002 рік і 1.557.633 євро на 2003 рік та планується ‎зниження асигнуваннь з 2002 по 2004 рік на основі " Спеціального ‎фонду" держави за передбаченнями Міністерства економіки і ‎фінансів на 2002 рік. ‎

Стаття 37. Распорядженнвідносно парламенського ‎комітету по контролю згідно Шенгенського ‎договору, нагляду за діяльніст’ю Європола, ‎контролю нагляду по питанням імміграції.‎

Парламенський комітет, який називається «Парламенський комітет ‎по контролю за виконанням шенгенського договору по нагляду за ‎діяльностю Європола, контролю нагляду по питанням імміграції», ‎несе відповідальність по виконанню данного закону а також по ‎інтернаціональному договору та останньому законодавству по ‎питанням імміграції і політичного притулку. Щорічно по данним ‎дисциплінам уряд представляє звіту в Комітет, а Комітет в свою ‎чергу представляє звіти власної діяльності в Палату.‎

Стаття 38. Фінансова норма.‎

‎ 1. Для введення в дію статей 2, 5, 17, 18, 19, 20, 25 і 34 витрати не ‎повинні перебільшувати зазначеної суми державного балансу.‎

‎ 2.‎ Витрати регулюються статтею 30, абзац 1, в розмірі 1.515.758 ‎на 2002 рік : 3.031.517 на 2003, що в середньому відповідає ‎зменшенню предбачених асигнувань, на кінець 2002-2004 року, ‎згідно даних які базуються на основі " Спеціального фонду" держави, ‎передбачені Міністерством економіки і фінансів на 2002 рік, з метою ‎використання відрахувань стосовно Міністерства Закордонних Справ.‎

‎ 3.‎ Витрати регулюються виконанням артиклів 1, 12, абзац 1, буква ‎с), 13 і 32, визначені 25,91 млн.євро на 2002, 130,65 млн.євро на 2003, ‎‎125,62 млн.євро на 2004 і 117,75 млн.євро на 2005 рік, які передбачає ‎в середньому використання відповідних скорочень асигнувань на ‎кінець 2002-2004, в області єдиного прогнозування на основі ‎‎"Спеціального фонду" держави за передбаченнями Міністерства ‎економіки і фінансів на 2002 рік, з метою поступового використання ‎відрахувань.‎
‎ 4.‎ Міністерство економіки і фінансів уповноважено вносити через ‎свої декрети зміни в баланс.‎